Тема: Вчитайся, вслухайся в Шевченкове слово!
Мета: Розкрити красу Шевченкового слова; показати, як поет передає красу рідної
землі. Поглиблювати знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка. Розвивати вміння
визначати співзвучність картин природи з настроєм людини. Удосконалювати навички
читання поетичних творів. Виховувати любов до поезії, почуття патріотизму. Формувати
загальнокультурну компетентність через ознайомлення з творами літературного та
образотворчого мистецтва.
Обладнання: Ілюстративний матеріал, репродукції картин Т.Г.Шевченка, «Кобзар».
Тип уроку: узагальнення і систематизації знань
Форма уроку: усний журнал.
І. Організація класу
Учитель: Пролунав уже дзвінок,
починається урок.
Він незвичний і цікавий,
До нас гості завітали.
Повернемось обличчям до гостей
І лагідно промовим; «Добрий день».
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
- Дорогі діти, шановні гості!Сьогодні наш урок присвячений річниці з дня народження
Тараса Григоровича Шевченка, який став для України заповітною думою, безсмертною
піснею. Його ще називають Великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він
назвав «Кобзар» (Демонстрація книжки) «Кобзар» видавався багато разів. У кожній сім’ї
є ця книжка, бо Тарас Шевченко – народний поет. Подивіться на його портрет.
- Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня, ранньою весною, коли природа чекає
ласкавого леготу вітру, тепла, сонця.
Учень: Заквітчаний до свята клас -
Сьогодні так годиться,
З портрета дивиться Тарас,
Всміхнувся нам, здається.
З-за парт ми вийшли,
Стали в ряд...
Ми «Заповіт» співаєм,
Ми величаєм Кобзаря,
Весь край наш величає!
«Садок вишневий» і «Кавказ»
Звучить у класі лунко,
І всі, як є, стоїть весь клас,
Як по команді «струнко».
(Учні виконують пісню на слова Т.Г.Шевченка «Зацвіла в долині»)
ІІІ. Підготовча робота до опрацювання матеріалу теми
- Багато віршів поета стали піснями. Композитори різних країн світу писали
музику на його вірші. А український композитор Микола Лисенко написав музику більше
ніж на сто творів Кобзаря. Чимало пісень на слова Тараса Шевченка стали народними. Ось
послухайте одну з них.
(Учні слухають запис пісні на слова Т.Шевченка « Дивлюся, аж світає»)
Хід уроку
- Прочитайте вірш. (Читання учнями вірша «Дивлюся, аж світає»
вголос «ланцюжком» по одній строфі) Яким ви уявляєте ранок, описаний у вірші? Кого
згадує автор? Які почуття викликав у вас вірш?
- Прочитайте останню строфу і скажіть, що з прочитаного можна побачити, а що
почути.
(Звучить запис «Колискової» у виконанні Ніни Матвієнко. Заходить жінка, одягнена в
селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка.
До неї підходить хлопчик).
Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, звучить “Колискова”- запис у виконанні Ніни
Матвієнко)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки
людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь
видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить
людей, ясне її світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику.
(Мати виходить, хлопчик сідає поруч з учнями)
Учитель: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка
Тараса Шевченка.
1-ша сторінка журналу «Дитячі роки Тараса»
Учень-презентатор 1-ї творчої групи коментує слайди презентації: 9 березня 1814 року
в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний,
замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в
сім’ї «малим приблудою».
(Демонстрація ілюстративного матеріалу)
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».За найменшу провину він карав
своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на
долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і
батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса. Його розпач і горе описані в таких
рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині...А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем
згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»
(Третьокласник читає вірш «Мені тринадцятий минало»)
Мета: Розкрити красу Шевченкового слова; показати, як поет передає красу рідної
землі. Поглиблювати знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка. Розвивати вміння
визначати співзвучність картин природи з настроєм людини. Удосконалювати навички
читання поетичних творів. Виховувати любов до поезії, почуття патріотизму. Формувати
загальнокультурну компетентність через ознайомлення з творами літературного та
образотворчого мистецтва.
Обладнання: Ілюстративний матеріал, репродукції картин Т.Г.Шевченка, «Кобзар».
Тип уроку: узагальнення і систематизації знань
Форма уроку: усний журнал.
І. Організація класу
Учитель: Пролунав уже дзвінок,
починається урок.
Він незвичний і цікавий,
До нас гості завітали.
Повернемось обличчям до гостей
І лагідно промовим; «Добрий день».
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
- Дорогі діти, шановні гості!Сьогодні наш урок присвячений річниці з дня народження
Тараса Григоровича Шевченка, який став для України заповітною думою, безсмертною
піснею. Його ще називають Великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він
назвав «Кобзар» (Демонстрація книжки) «Кобзар» видавався багато разів. У кожній сім’ї
є ця книжка, бо Тарас Шевченко – народний поет. Подивіться на його портрет.
- Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня, ранньою весною, коли природа чекає
ласкавого леготу вітру, тепла, сонця.
Учень: Заквітчаний до свята клас -
Сьогодні так годиться,
З портрета дивиться Тарас,
Всміхнувся нам, здається.
З-за парт ми вийшли,
Стали в ряд...
Ми «Заповіт» співаєм,
Ми величаєм Кобзаря,
Весь край наш величає!
«Садок вишневий» і «Кавказ»
Звучить у класі лунко,
І всі, як є, стоїть весь клас,
Як по команді «струнко».
(Учні виконують пісню на слова Т.Г.Шевченка «Зацвіла в долині»)
ІІІ. Підготовча робота до опрацювання матеріалу теми
- Багато віршів поета стали піснями. Композитори різних країн світу писали
музику на його вірші. А український композитор Микола Лисенко написав музику більше
ніж на сто творів Кобзаря. Чимало пісень на слова Тараса Шевченка стали народними. Ось
послухайте одну з них.
(Учні слухають запис пісні на слова Т.Шевченка « Дивлюся, аж світає»)
Хід уроку
- Прочитайте вірш. (Читання учнями вірша «Дивлюся, аж світає»
вголос «ланцюжком» по одній строфі) Яким ви уявляєте ранок, описаний у вірші? Кого
згадує автор? Які почуття викликав у вас вірш?
- Прочитайте останню строфу і скажіть, що з прочитаного можна побачити, а що
почути.
(Звучить запис «Колискової» у виконанні Ніни Матвієнко. Заходить жінка, одягнена в
селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка.
До неї підходить хлопчик).
Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, звучить “Колискова”- запис у виконанні Ніни
Матвієнко)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки
людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь
видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить
людей, ясне її світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику.
(Мати виходить, хлопчик сідає поруч з учнями)
Учитель: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка
Тараса Шевченка.
1-ша сторінка журналу «Дитячі роки Тараса»
Учень-презентатор 1-ї творчої групи коментує слайди презентації: 9 березня 1814 року
в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний,
замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в
сім’ї «малим приблудою».
(Демонстрація ілюстративного матеріалу)
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».За найменшу провину він карав
своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на
долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і
батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса. Його розпач і горе описані в таких
рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині...А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем
згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»
(Третьокласник читає вірш «Мені тринадцятий минало»)
